М.К. МАЗЕПА, Генеральний директор компанії МАКО
Розвиток місцевих телефонних мереж найближчими роками відбуватиметься в напрямку
створення інтегральних мереж, що забезпечуватимуть традиційний телефонний зв'язок та
передавання даних.
На якість і надійність зв'язку та достовірність передавання істотно впливають
такі показники:
1) стабільність контактів з'єднання жил у муфтах;
2) захищеність зростка як від перехідних впливів між ланками лінії, так і від зовнішніх
електромагнітних впливів;
3) захищеність ланок кабелю (осердя та зростка жил у муфті) від дії вологи;
4) стабільність контакту плінтів бокса в розподільних шафах та захищеність від потрапляння
туди вологи.
Розглянемо заходи, що дають змогу підтримувати високі електричні характеристики
на кабельних лініях зв'язку, використовуваних для цифрового ущільнення.
Забезпечення стабільності контактів з'єднання жил у муфтах. Жили кабелю в муфтах
із поліетиленовою ізоляцією з'єднують:
- ручним скручуванням;
- із застосуванням механічних з'єднувачів різних конструкцій.
Якість з'єднання жил кабелю оцінюють, вимірюючи відповідний контактний опір,
нормоване значення якого в різних державах коливається від 3 до 20 мОм.
Нормується також контактний опір з'єднання жил для ліній, обладнаних системами
передавання: він має не перевищувати 2,5 мОм.
Спосіб ручного скручування, до якого подекуди вдаються ще й сьогодні, не витримує
жодної критики. З'єднання жил окислюється, і за 3-5 років експлуатації не лише контактний
опір підвищується в кілька разів, а й до 4-10% від опору шлейфа зростає асиметрія ланок,
тоді як норма — 0,5%. Унаслідок такого з'єднання жил посилюються перехідні впливи,
порушується стабільність зв'язку, змінюється хвильовий опір. Через це доводиться
перемонтовувати муфти або вживати спеціальних заходів для відновлення контактів.
На вітчизняних мережах зв'язку контактний опір з'єднання жил, виконаних ручним
скручуванням, не нормується.
Набагато кращі результати дають способи з'єднання жил за допомогою врізних
одно- і багатожильних з'єднувачів.
Тривалі випробовування (ЛОНИИС, Санкт-Петербург; НІЦ ЛКС, Київ) виконаних різними
способами з'єднань мідних жил, а також контактного опору з'єднань, узятих із муфт реальних
ліній, дали результати, уміщені в табл. 1.
Таблиця 1
№ з/п | Характеристика | Спосiб з'єднання жил |
механічними зєднувачами | ручним скручуванням |
1 | Опір контакту зєднання жил | 2...9 мОм | 170...900 мОм |
2 | Наявність різниці опорів з'єднання жил однієї пари | ні | так |
3 | Нестабільність опору контакту в процесі експлуатації | ні | так |
4 | Залежність якості з'єднання від кваліфікації виконавця | ні | так |
5 | Дія факторів навколишнього середовища | висока | низька |
6 | Дія механічних факторів | висока | низька |
7 | Окислюваність контакту | ні | так |
8 | Однорідність за якістю | так | ні |
9 | Зняття ізоляції | ні | так |
10 | Скручування жил | ні | так |
11 | Паяння жил | ні | так |
12 | Ізолювання жил | ні | так |
Конструкція багатопарних кабелів зв'язку, яка складається з десятипарних пучків,
де кожну пару скручено з певним кроком, сприяє мінімізації перехідних впливів усередині
пучків, а міжпучкові зв'язки набагато менші за ті, що виникають усередині пучків, завдяки
більшій відстані між парами.
У муфтах ця закономірність порушується, і вплив між ланками всередині муфти
істотно залежить від способу монтажу зростка.
З'єднання жил одножильними з'єднувачами з погляду організації ланок усередині
муфти нагадує з'єднання жил ручним скручуванням, коли всі ланки розміщуються хаотично.
Через це зростають перехідні загасання між ланками десятипарних пучків, але водночас
руйнується пучкова структура кабелю, зумовлюючи зниження перехідних загасань для міжпучкових
ланок.
Що ж до з'єднання жил десятипарними з'єднувачами, то воно зберігає пучкову
конструкцію кабелю всередині муфти, руйнуючи, проте, систему скручування і взаємного
розміщення ланок. У результаті перехідні загасання всередині десятипарного пучка знижуються,
тоді як міжпучкові перехідні загасання лишаються високими.
Розглядаючи відмінності у взаємному розміщенні ланок залежно від способу монтажу
зростка не мають жодного значення в разі передавання сигналів низькочастотної телефонії.
Натомість вони починають даватися взнаки при цифровому ущільненні, коли спектр частот
передавання сигналів досягає сотень кілогерц.
Зі сказаного випливає, що малопарні кабелі (передусім десятипарні) доцільно
з'єднувати одножильними з'єднувачами, а багатопарні кабелі, де переважають міжпучкові
комбінації,— багатопарними з'єднувачами.
Отже, щоб досягти високої якості з'єднання жил у муфтах, необхідно
використовувати механічні з'єднувачі: для малопарниx кабелів — одножильні, а для
багатопарних —10-, 20- і 25-парні. Це проста й економічна технологія зрощування жил
кабелів зв'язку, яка дає змогу прискорити виконання робіт під час будівництва кабельної
мережі, а також знизити витрати під час її ремонту та реконструкції. Якість контакту при
цьому забезпечує проходження сигналу в цифровій формі.
Заходи, спрямовані на захист зростка від зовнішніх електромагнітних впливів, а
також від небезпечних і таких, що створюють завади, струмів і напруг, передбачають
екранування зростка кабелю з подальшим його заземленням.
Екран, виконуваний з алюмінієвої стрічки завтовшки 0,1-0,2 мм, накладається на
зросток спіральнo. Перекриття суміжних шарів стрічки має становити 10-20%, а перекриття
країв — не менш як 20%.
Екран зростка муфти з алюмінієвої стрічки має бути з'єднаним з екраном оболонки
кабелю.
Щоб уникнути впливу вологи на параметри ланок кабелю, необхідно подбати про
захист осердя кабелю та зростка жил його в муфтах.
Захист осердя кабелю. Основні критерії якості кабелів зв'язку — це надійність і
стабільність електричних характеристик їхніх ланок у процесі тривалої експлуатації.
Насамперед зазначимо, що кабелі абонентської розподільної мережі не утримуються
під надлишковим тиском. Це закладено в самій побудові мережі.
Наявні конструкції кабелів ТПП мають чималий вільний внутрішній об'єм (наприклад,
у кабелі ТППеп 50x2x0,4 — 55 см3/м). За певних умов будівництва та експлуатації в цьому
об'ємі може нагромаджуватись і поширюватись волога, яка проникла в кабель.
Крім того, як показує досвід, неможливо виготовити сотні тисяч кілометрів жил з
абсолютно бездефектною поліетиленовою ізоляцією завтовшки 0,2-0,4 мм. В ізоляції можуть
траплятись точкові пошкодження, забруднення, сторонні струмопровідні частинки, присутні в
самому початковому продукті — поліетилені.
Можливі дві головні причини проникнення вологи всередину кабелю:
- дифузія парів вологи через пластмасову оболонку з навколишнього середовища [1];
- пошкодження оболонки кабелю чи муфти, а також відсутність герметизації кінців кабелю в
кінцевих пристроях.
Волога, яка потрапляє в кабель, поширюється по осердю на значні відстані і може
створити провідні «ланцюжки» між жилами, дефекти яких у сухому кабелі не виявлялись. При
цьому знижується опір ізоляції, зростає робоча ємність ланок і, відповідно, погіршуються
параметри передавання та впливу між ланками.
Для кабелів ТПП зміна електричних характеристик унаслідок проникнення вологи в
осердя може бути істотною: електрична ємність ланок зростає в 2,5 разу, а коефіцієнт
загасання — на 55% у діапазоні звукових частот і на 75% у високочастотному діапазоні. Зі
зростанням частоти вплив вологи на електромагнітні зв'язки між ланками стає дедалі
відчутнішим. Експерименти показують, що через вплив вологи в осерді кабелю на електромагнітні
зв'язки між ланками перехідне загасання зменшується на 10-15 дБ [2].
Нині вважається, що найбільш просте й ефективне розв'язання проблеми захисту
кабелів зв'язку від вологи полягає в заповненні осердя кабелю гідрофобними заповнювачами на
основі високомолекулярних сполук вуглецю. Ці заповнювачі мають водовідштовхувальні
властивості.
Кабелі з гідрофобним заповненням дають змогу здешевити експлуатацію завдяки тому,
що не потребують утримання під тиском, не відразу реагують на пошкодження і не вимагають
постійного контролю. Отже, здавалося б, були усі підстави сподіватися на те, що з переходом
на заповнені кабелі експлуатація звільниться від багатьох проблем і абоненти отримають
надійні сучасні лінії.
Проте насправді не все так добре, і скарги абонентів ще не відійшли в минуле.
Щоб з'ясувати причини збоїв у роботі абонентської лінії, ми виміряли
характеристики тих її ланок, де було прокладено кабель ТППепЗ зі змонтованими на ньому
муфтами. Огляд муфт показав, що їх змонтовано з грубими порушеннями. І хоча загальні
характеристики лінії на перших порах перебувають у межах чинних норм, уже через 2-3 роки
експлуатації такий кабель втрачає здатність забезпечувати роботу сучасної апаратури
ущільнення та новітніх абонентських пристроїв.
Річ у тім, що переваги кабелів із гідрофобним заповненням порівняно з кабелями
ТПП без заповнення реалізуються тільки тоді, коли їх правильно прокладено, перевірено після
прокладання і без порушень змонтовано в муфтам та на кінцевих пристроях.
Не додержуючи цих вимог, ми на базі кабелів із гідрофобним заповненням будуємо
лінії вчорашнього дня.
З метою захисту зростка жил кабелю в муфті від вологи застосовують технологію
герметизації муфт і відновлення оболонок кабелів одним із двох методів — «гарячим» чи
«холодним» [З].
«Гарячий» метод передбачає:
- наплавлення присаджувальної стрічки з поліетилену під склострічкою;
- використання термоусаджувальних матеріалів — трубок і манжет.
«Холодний» метод, головними перевагами якого є простота, надійність і
безпека, полягає в герметизації муфт і зростків:
- за допомогою стрічок (муфти стрічкові);
- компаунду 8882Gel (муфти компаундні компресійні);
- механічним способом (муфти механічні).
Порівняльну характеристику методів герметизації муфт наведено в табл. 2.
Таблиця 2
№ з/п | Характеристика | "Холодний метод" | "Гарячий метод" |
1 | Якість монтажу (вологонепроникність, герметичність, міцність і надійність на весь термін експлуатації кабелю) | висока | залежить від кваліфікації кабельника |
2 | Вимоги до кваліфікації працівника | невисокі | необхідний досвід роботи |
3 | Наявність джерела підвищеної небезпеки (лампа бензинова, пальник газовий, балон газовий, фени та інші нагрівальні пристрої) | ні | так |
4 | Затрати на навчання кабельників, перевірку, зберігання, перевезення засобів підвищеної небезпеки (лампи бензинові, пальники і балони газові, і т. і.) | ні | так |
5 | Застосування додаткових заходів і засобів безпеки | ні | так |
6 | Вплив шкідливих умов праці (гази при нагріванні матеріалів, продукти згоряння і т. і.) | ні | так |
7 | Можливість виконання робіт при наявності вибухонебезпечних газів | так | ні |
8 | Доплата до посадового окладу за роботу в шкідливих умовах праці | ні | так |
9 | Інші пільги та компенсації (безкоштовна видача молока чи інших рівноцінних харчових продуктів та інше) | ні | так |
10 | Скорочений робочий день | ні | так |
11 | Додаткова відпустка за шкідливі умови праці | ні | так |
12 | Зменшення віку виходу на пенсію кабельників | ні | так |
13 | Відрахування у фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання | зменшує відрахування | збільшує відрахування до пенсійного фонду |
14 | Додаткові витрати на монтаж однієї муфти - частка від її вартості, % | 0 | понад 38 |
Отже, з погляду надійності та безпеки праці перевагу мають прості «холодні»
(без використання відкритого полум'я і нагрівання) технології монтажу, ремонту муфт і
відновлення оболонок кабелів.
Постає запитання: як і чим монтувати кабелі з гідрофобним заповненням?
Відповідаючи на нього, скажемо спочатку кілька слів про вплив вологи в муфтах на
перехідне загасання між ланками. У разі замокання муфти кількість комбінацій із даним
перехідним загасанням зміщується в область нижчих значень. З погляду цифрового ущільнення
йдеться про зменшення кількості потенційно придатних для цього пар, тобто скорочення (на 25%
і більше) можливості вибору підходящих комбінацій ланок [2].
Що ж до кабелів із гідрофобним заповненням, то на них з'єднувальні (прямі та
розгалужувальні) муфти мають забезпечувати відновлення всіх конструктивних елементів кабелю,
причому герметичність змонтованого зростка з відновленим заповненням має зберігатись навіть
у разі розгерметизації корпусу муфти.
Для досягнення таких високих результатів є сенс запозичити досвід зв'язківців
США, де кабелі з гідрофобним заповненням з'явились на початку 70-х років минулого століття.
Скажімо, корпорація ЗМ розробила технології і виготовляє цілу низку матеріалів та виробів для
монтажу муфт на кабелях із гідрофобним заповненням.
Отож компанія МАКО, використовуючи матеріали й технології ЗМ, результати
досліджень лабораторії ЗМ, нормативно-технічні матеріали ССКТБ «Томасс» (Москва), а також
власні матеріали створила серію муфт для монтажу кабелів із гідрофобним заповненням ємністю
від 10 до 600 пар [4; 5]. Муфти названо компресійними, оскільки в них після заповнення зростка
в пакеті, обмотуваному еластичною стрічкою, створюється надлишковий тиск — компресія.
Для відновлення гідрофобного заповнювача в муфтах застосовується компаунд-гель
8882High Gel виробництва ЗМ, сумісний із гідрофобним заповнювачем Одеського кабельного
заводу і заповнювачами зарубіжних виробників.
Основні характеристики 8882 High Gel
Наявність ефіру ізоціанової кислоти | 0,00% |
Водопоглинання | <0,20% |
Вплив на корозію міді | Відсутній |
Об'ємне розширення | 0,00% |
Відносне подовження | 149,00% |
Температура застосування | до-18 °С |
Тривалість полімеризації (застигання): |
при 24 °С | 25-60 хв |
при 4 °С | 60-120хв |
Сумісність з іншими гідрофобними заповнювачами | Сумісний |
Опір ізоляції | 1-106МОм |
Муфти компаундні компресійні забезпечують повну вологонепроникність і 100%
захист від вологи зростків жил не утримуваного під надлишковим тиском кабелю — як
заповненого, так і не заповненого гідрофобним заповнювачем.
Технологія монтажу проста і не потребує високої кваліфікації
кабельника-спаювальника. Після зрощування жил за допомогою механічних з'єднувачів зросток і
краї оболонки кабелю обмотують пластиковим листом, створюючи ємність, яку заповнюють гелем
так, щоб він закрив з'єднувачі і жили. Далі весь зросток обмотують еластичною стрічкою. При
цьому виникає надлишковий тиск до 50 кПа. Гель заповнює весь вільний простір, а отже,
утворюється суцільний масив гелю з гідрофобним заповнювачем кабелю.
Під час монтажу не заповненого гідрофобом кабелю створений тиск дає змогу гелю
поширитися за межі муфти по довжині кабелю на 20-50 см. Тоді в разі замокання кабелю
компаундні муфти блокують поширення вологи по довжині зрощеного кабелю, залишаючи її в межах
будівельної довжини.
Компресійні муфти герметизують «холодним» способом, застосовуючи герметизувальні
мастики й стрічки та виконуючи армування структурним матеріалом «Армокаст» виробництва ЗМ.
Зауважимо, що крім компресійного ми рекомендуємо й інший спосіб відновлення
гідрофобного заповнення. Ідеться про використання спеціальної капсули 9777-S або 4075-S із
гідрофобним гелем, в яку вставляється відповідно 10- чи 25-парний з'єднувач. Капсулу з гелем
розроблено спеціально для використання з'єднання в умовах підвищеної вологості. Термін
роботи такого з'єднання з капсулою у воді без порушення якості зв'язку перевищує 250 діб.
До комплектів муфт компанія MАКО пропонує і спеціальні матеріали для роботи з
кабелями із заповненням. Для очищення жил кабелів використовуються змивка марки 4413
Scotchcast, серветки 4414 виробництва ЗМ, а також змивка вітчизняного виробництва. Змивка
постачається у складі комплекту, який забезпечує очищення кабелю певної ємності.
Застосовуючи «гарячий» спосіб герметизації муфт термоусаджувальними трубками
або термоусаджувальними манжетами типу XAGA на кабелях із гідрофобним заповненням, необхідно
додержувати таких вимог [6]:
- зміна маси ізоляції жил після теплової дії в контакті з гідрофобним заповнювачем має не
перевищувати 15%;
- ізоляція жил не повинна мати тріщин унаслідок теплової дії на гідрофобний заповнювач.
Проте на практиці майже неможливо досягти температурного режиму, який на
кабелях із гідрофобним заповненням забезпечив би параметри і надійність герметизації
зростка в разі застосування термоусаджувальних матеріалів. Річ у тім,
що нагрівання оболонки кабелю призводить до нагрівання гідрофобного заповнювача, який має 90%
нафтову складову, а отже, до сплавлення ізоляції жил і негерметичності зростка з усіма
відповідними наслідками.
При цьому нагадуємо, що під час монтажу муфт на кабелях із гідрофобним
заповненням забороняється:
- ручне скручування жил;
- відновлення поліетиленових оболонок кабелю наплавленням поліетиленової стрічки під
склострічкою.
Забезпечення стабільності контакту та захисту від дії вологи плінтів бокса в
розподільних шафах. Аналізуючи технічний стан окремих ланок ліній зв'язку, доходимо
висновку, що одним із осередків пошкоджень чи погіршення якості зв'язку є карболітові
плінти боксів БКТ у розподільних шафах. Такі плінти мають низький і нестабільний опір
ізоляції між контактами, високий перехідний опір у місці підімкнення під «гвинт» і
характеризуються нестабільністю електричного контакту. Крім того, вологі й забруднені
плінти боксів БКТ у розподільних шафах, невпорядковані кросування між ними призводять
до зростання провідності між ланками на постійному та змінному струмі. Через це посилюються
взаємні впливи, зменшується пробивна напруга і виникає неоднорідність хвильового опору.
Щоб визначити тип плінта, який доцільно застосовувати в шафах типу ШР з метою
їх модернізації та використання для цифрового абонентського ущільнення, було вивчено
результати порівняльних випробувань (ЛОНИИС, Санкт-Петербург) найпоширеніших плінтів
виробництва KRONE і ЗМ.
Подамо порівняльну характеристику зазначених плінтів за таким показником, як
опір ізоляції між контактами, МОм (табл. 3).
Таблиця 3
Сухі плінти | Вологі плінти |
Krone | 3M STG2000 | 3M SID-C | Krone | 3M STG2000 | 3M SID-C |
>30 000 | >30 000 | >50 000 | 30-40 | 150-200 | >50 000 |
Отже, сухі й чисті плінти обох виробників забезпечують високі значення опору
ізоляції. Коли ж ідеться про вологі та забруднені плінти (а саме з такими доводиться
працювати нашим експлуатаційникам), ситуація кардинально змінюється. Кращі характеристики
мають плінти ЗМ. Пояснюється це конструктивними особливостями й матеріалами, з яких
виготовлено вироби.
Зауважимо, що, дбаючи про стабільність електричних характеристик ланок ліній
зв'язку в розподільних шафах типу ШР, а також про захист від впливу умов навколишнього
середовища, необхідно застосовувати гнучку систему кросових рішень, яка забезпечує високу
надійність, щільність та зручність монтажу. Основу системи має становити повний перелік
плінтів на вісім та десять пар, стандартний інструмент та розгалужений набір аксесуарів.
Цим вимогам повною мірою відповідає концепція SID EXTREME виробництва ЗМ.
Так, плінт SID-С заповнюється гелем і закривається однією (захисною) кришкою,
а потім ще однією на кожні десять плінтів, що забезпечує стабільність параметрів з'єднання
за наявності великої кількості вологи, агресивних домішок у вологому повітрі чи навіть
сольових туманів (рис. 1).
Рис 1. Плінт SID-C: 1 - плінт гелезаповнений; 2 - кришка захисна |
Лабораторні випробовування, під час яких плінти SID-С, гелезаповнені із
захисною кришкою, понад 300 год перебували під дією сольового туману, довели їхню
надійність і роботопридатність.
Варто зазначити, що плінти SID — це одна з найуспішніших систем комутаційних
модулів у світі. Відтоді, як 1996 року ця система з'явилася на ринку, вона застосовується
на мережах загального користування більш як у сорока країнах. Наприклад, Deutche Тelekom
узяв систему SID як основну лінійку кросових компонентів, використовуваних на будь-якій
ланці мережі.
Отож і компанія МАКО розробила й упровадила технологічні схеми,
металоконструкції та вироби для заміни боксів БКТ-100 на бокси БВК-З00G, які мають
гелезаповнені плінти SID-С із врізними контактами [7].
Бокс БВК-300G (рис. 2) призначено для заміни боксів БКТ-100х2 у шафах, що
вже існують, а також для встановлення в нових шафах типу ШР.
Рис 2. Бокс БВК-300G, що має гелезаповнені плінти SID-C із врізними контактами:
1 - кронштейн; 2 - профіль; 3 - кришка на 10 плінтів; 4 - плінт з кришкою; 5 - рамка маркувальна; 6 - шнур заземлення |
Технічна характеристика бокса БВК-З00G:
Плінт | SID-С, гелезаповнений |
Кількість пар | 300 |
Діаметр жили | 0,32-0,80 мм |
Діаметр провідника за ізоляцією | 0,51-1,60 мм |
Опір ізоляції при напрузі 500 В постійного струму | Понад 50 000 МОм |
Кількість циклів перекомутації при діаметрі жили 0,6мм | Понад 100 |
Матеріал прорізного контакту | Латунь кобальтова зі срібним покриттям |
Перехідний опір | До1 мОм |
Максимальна зміна перехідного контактного опору
(після випробування дії навколишнього середовища) | До 1 мОм/контакт |
Середній термін експлуатації плінта (дані виробника) | Не менш як 20 років |
Бокс БВК-З00G розміщують там, де був БКТ-100х2, не пересвердлюючи отворів у
рамі шафи. При цьому ємність шафи збільшується в 2,5-3,0 рази (рис. 3).
Рис 3. Приклад монтажу бокса БВК-300G у шафі типу ШР:
1 - бокс БВК-300G; 2 - бокс БКТ-100 х 2 |
Водночас відпадає потреба проектувати, придбавати додатковий корпус шафи,
оформлювати землевідведення, встановлювати й проводити відповідні будівельні роботи.
Скорочується термін будівництва нових ліній. Спрощується й експлуатація.
Застосування боксів БВК-ЗООС дає змогу:
Завдяки застосуванню в боксах плінтів із врізним контактом вдається значно
простіше й швидше приєднувати кабельні провідники, забезпечуючи надійний контакт. При
цьому на відміну від технології монтажу кабельних боксів типу БКТ у розподільних шафах,
згідно з якою монтуються так звані відкриті бокси (наприклад, БВК-300G), герметизація
методом заливання не проводиться.
Тому кабельні провідники (жили) в поліетиленовій ізоляції в розподільних шафах
зазнають атмосферних впливів. У зв'язку з цим постає запитання: чи необхідно вилучати
гідрофобний заповнювач із жил кабелю перед підімкненням їх у плінти з врізними контактами.
Результати досліджень показали, що ізоляція кабельних жил у шафах зазнає впливу
температури (старіння), підвищеної вологи й конденсату, а також різних хімічних середовищ [8].
Через це на ізоляції з'являються тріщини, особливо там, де жили було зігнуто для ввімкнення
в плінти. На думку американських дослідників, основна причина розтріскування
ізоляції— поступова втрата поліетиленом антиоксидантів (протиокислювальних добавок).
Це особливо актуально для кабелів із гідрофобним заповненням, оскільки встановлено, що
плівкопориста поліетиленова ізоляція старіє швидше, ніж ізоляція із суцільного поліетилену.
Щоб виявити вплив гідрофобного заповнювача на розтріскування плівкопористої
ізоляції кабельних жил, було проведено штучне старіння зразків жил (відрізків завдовжки
40 см), узятих із заповненого кабелю. На частині зразків гідрофобний заповнювач залишили,
а решту було змито змивачем 4413 Scotchcast, який містить компоненти, завдяки яким
поліетиленова ізоляція зберігає антиокислювальний захист. Усі жили в парах обкручувались
навколо циліндра діаметром 12 мм, а потім скручувались для забезпечення механічного
напруження в зразках. Підготовлені таким чином зразки штучно старіли в печі при температурах
82 і 93 °С. Випробовування тривали 23 тижні.
Результати визначення діелектричної міцності ізоляції і відносного значення
розтріскування після того, як минуло 3,12 і 23 тижні старіння, показали, що діелектрична
міцність ізоляції неочищених жил на початковому етапі старіння була вищою, ніж очищених,
але з виникненням тріщин стала різко зменшуватись. В очищених жилах розтріскування не
спостерігалось, а міцність практично не змінилась.
Імітуючи дію конденсату, частину зразків двічі на тиждень занурювали на 15 с у
воду. Тоді спостерігалось додаткове погіршення діелектричних характеристик. Але й за цих
умов очищені змивачем зразки показали значну перевагу над неочищеними.
Тому с достатньо підстав очікувати, що в умовах, близьких до умов випробовувань,
термін служби ізоляції очищених жил буде принаймні вдвічі більший, ніж у неочищених.
Таким чином, осередком пошкоджень або погіршення якості й надійності зв'язку
можуть бути розглянуті щойно ланки абонентської розподільної мережі.
З метою підвищення якості й надійності та забезпечення стабільності електричних
характеристик ланок ліній зв'язку із кабелів, що мають пласмасову ізоляцію, необхідно:
- на кабельних лініях зв'язку застосовувати кабель із гідрофобним заповненням типу ТППепЗ;
- з'єднання жил виконувати механічними з'єднувачами: малопарні — одножильними,
багатопарні — 10-, 20-, 25-парними;
- зросток муфти має бути екранованим із відповідним заземленням;
- герметизацію зростка жил кабелю з гідрофобним заповненням, а також кабелю без заповнення і
без тиску проводити компаундними компресійними муфтами;
- щоб захистити контакти від окислення, у розподільних шафах установлювати кабельні бокси з
гелезаповненими плінтами і врізним контактом;
- під час монтажу в розподільних шафах боксів відкритого типу, наприклад БВК-З00G, необхідно
вилучати гідрофобний заповнювач із жил кабелю, застосовуючи спеціальний змивач 4413
Scotchcast виробництва ЗМ.
І, нарешті, найголовніше: застосування цих матеріалів і виробів має передбачати
проектувальник.
Високоякісна кабельна лінія зв'язку має, природно, чималу вартість. Від ліній із
застосуванням кабелів із гідрофобним заповненням оператори чекають саме високої якості, за
котру доводиться відповідно платити. Втім, усі витрати окупляться під час експлуатації,
якщо тільки всі види робіт буде належно виконано.
Література
1. Костин А. И. Особенности состояния воздуха в кабелях связи, содержащихся под избыточным
газовым давлением // Вестник связи.- 2003.- № 1.- С. 78-80.
2. Парфенов Ю. А., Мирошников Д. Г. «Последняя миля» на медных кабелях.— М.: Эко-Трендз,
2001— 223 с.
3. Гогунець А. і., Горбатюк М. і., Білан С. 0., Мазепа М. К, Охорона праці та сучасні
технології монтажу на лінійно-кабельних спорудах зв'язку//Зв'язок,- 2001.- № 5.- С. 62-64.
4. ОАО ССКТБ-ТОМАСС. Руководство по монтажу кабелей с гидрофобным заполнением для
местных сетей связи.— М.,1997.— 48 с.
5. Аркашарин В. В., Мазепа Н. К. Качество связи — зто новые технологии монтажа и ремонта
кабелей // Зв'язок.- 1999.- № 6.-С. 51-52.
6. Парфенов Ю. А. Кабели электросвязи.— М.: Эко-Трендз, 2003.— 256с.
7. Мазепа М. К., Мельничук 0. В., Шевчук В. М. Реконструкція та дообладнання розподільних
шаф ШР(П) боксами «Quante» // Зв'язок.- 2001.- № 6.- С. 55-57.
8. Попов С. А. Следует ли удалять гидрофобный заполнитель при зарядке боксов? //Вестник
связи.— 1999.— № 11. —С. 75-76.
Наверх На головну сторінку
|